У Карпатах ходить осінь,
Не втомилася ще досі,
Все фарбує, шати тче
І нікуди не втече.
Йде з гори вона на гору
І спускається додолу,
Вітер їй співа пісні,
Ще й дощі ідуть рясні.
Йде, майдрує витівниця,
Наче справжня чарівниця,
Сипле золото вона,
Роздає його сповна.
В золоті вдягає шати,
Килим взялася зіткати,
Золотий створила рай –
Це Карпатський дивокрай.
Вміє це вона зробити,
Все навколо золотити.
Вітер їй допомага –
Золотить живе жага.
Наче фея ця, чаклуня,
Йде від музики відлуння,
До таночку листя йде,
Вітер вправно їх веде.
Казку вмить вона створила,
Бо Карпати полюбила,
Скрізь наткала килимів.
Хто б ще так зробить зумів?
Тут нема їй конкурентів,
Їй не треба асиситентів.
Творить краля ця дива,
Й дощ красу цю не змива.
Все цілує, обіймає,
Витівками забавляє.
Все навколо раде їй,
Цій красуні золотій.
12.11.2020 р.
Витiвниця в Карпатах
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120111208960
Свидетельство о публикации №120111208960
Рецензии