Обідно стало як ніколи,
І серце розриває на куски,
Ніколи цього не пробачу,
Бо це кінець, і опинилася за межами всього.
Всередині щось сильно давить,
І сліз не в силі я стримати,
Невже так можна на початку посміхатись?
А з часом у бруд мене цілком вже розтоптати.
Не перший раз і знову біль,
Поразка, сльози і нервовий тік,
Я просто слів підібрати не в змозі,
Тремтить усе і я розбита зовсім.
Нема довіри, нема розмов,
Не буде посмішки і на цьому буде Стоп,
Я більше писати не можу,
Бо на душі боляче і не в стані це описати.
Б ль
© Copyright: Виктория Тернер, 2020
Свидетельство о публикации №120111200649
Свидетельство о публикации №120111200649
Рецензии