— Ти руками хапаєш зорі,
І щоночі, із нОвим подихом,
Віддаєшся вітрам у полі,
Як сильніше становляться протяги.
Чому ж я тебе досі не чую?
Чи твої то всі тіні й образи,
Чи то сам їх в уяві малюю я?
Чи можливо все ж краще порізно..."
— "Чи побачиш мене ти крізь марево?
Чи впізнАєш мій танець з вогнем?
Чи згадаєш до чого ми прагнули?
Чи повЕрнеш до себе з дощем?
Клятий вітер кістки перелічує!
Мій танок добігає кінця.
І біда не була би правічною,
Якби ж голос не втратила я."
Чи моя ти, впала зоренько?
© Copyright: Вячеслав Коголь, 2020
Свидетельство о публикации №120111007385
Свидетельство о публикации №120111007385
Рецензии