Надихається життя.
Барви шарму - забаганки.
До погоди почуття -
Візерунки вишиванки.
Вчора ще гуляло літо.
Спека жарила двори.
Сьогоденню інші квіти,
Аромати, кольори.
Господинею майстриня-
Осінь діло почала.
Листя жовте,небо сине...
Файно! Красно заплела.
Хризантеми розтеляє,
Наче перські килими.
Кутюр'є найкращіх має.
Дефілює до зими.
Раптом тиша... Втім, зрадлива
"Потемніло на очах":
Задощила хмара, злива
Так вперіщила що жах...
Враз калюжі по коліна.
Ллє "стіною"! Водоспад.
Проплескавши чверть години,
Сонцем бавить небогляд.
Змило пил і душу вмило...
Змило зайве. Відлегло.
Відболіло. Задзвеніло
Кришталеве джерело.
Казка-Осінь зворожила.
Заманила, повела.
Спокусила, полонила.
Вкрала серце. Забрала!
Закохала, взяв на крила,
Підняла і понесла!
Я цілую, Осінь мила,
Золоті твої вуста!
Осiнь
© Copyright: Константин Васильевич Грабко, 2020
Свидетельство о публикации №120111001830
Свидетельство о публикации №120111001830
Рецензии