Тільки Богу бачиться стежина,
До господи, де живе дівчина,
Що в дружини, певно, присвячена,
Зорями та Небом наречена.
Спробуй, хлопче, серце розпитати -
Чи кохану приведеш до хати?
Наче птах, воно тремтить у грудях -
Лишенько, що ж, далі з нами буде,
Як ми поєднаємся у світі?
Бог відмовив – «Схаменіться, діти,
Та моїх держіться заповітів,
Щоб було життя у пасмі квітів.
Бережіть же своє щастя, любі,
Небо вас благословляє шлюбом!
Бути вам одним віднині цілим,
А життя, нехай, - барвистий килим!»
На щастя
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2020
Свидетельство о публикации №120110908919
Свидетельство о публикации №120110908919
Рецензии