Попід липами та кленом
На асфальті мокрі плями.
То стікав туман даремно,
Не зберігся в порцеляні
Неба димчастого знизу,
З листопадним візерунком.
Назбиравши з листя, хмизу,
Осінь бавиться із трунком.
Випиває по ковточку,
Бо його занадто мало.
Та вже близько до дзвіночка,
Щоб зима розчарувала.
З палих ягід горобини
Вже пролита кров осіння.
Мчать хвилини швидкоплинні...
Наче смерті потрясіння,
Відлетить у вирій всесвіт.
Восени це неважливо,
Досить нам із вітром бесід
Та жалю берез тужливих.
Под липами и клёном укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2020
Свидетельство о публикации №120110905771
Свидетельство о публикации №120110905771
Рецензии