На дороге... Из Лины Костенко

* * *

Так мовчиш, що заслухатись можна,
потонути в м’якій тишині.
І якби не було тривожно,
то чудесно було б мені.
Я не знаю, чи ти вродливий
і чи ти на світі один.
Ти для мене - як справжнє диво, котре
виникло без причин.
Але в серці - пересторога,
і зривається слово: "Іди".
Пізно стрілися наші дороги,
є на них уже інші сліди.
Вірю в серце твоє і волю,
вірю в правду очей твоїх.
Знаю: ти б не спіткнувся ніколи
об каміння моїх доріг.

************************************

* * *

Так молчишь, что заслушаться можно,
утонуть в мягкой той  тишине.
Если б не было  так тревожно,
то чудесно было бы мне.
Я не знаю, иль  ты красивый
или ты на свете один.
Для  меня ты - действительно диво,
Что пришло ко мне без причин.
Только в сердце  моём – тревоги,
и срывается слово: "Иди".
Поздно встретились наши дороги,
есть на них уж другие следы.
Верю в сердце твое и силы,
верю в правду твоих очей.
Знаю: ты  б не споткнулся, милый,
о каменья дороги моей.