Замрiянi верби
Що стоять у задумі мрійливій.
Поглядають на зорі і небо,
В слід пташок ,що злетіли у вирій.
Вітер ніжно шепоче їм сповідь
Про своє незрадливе кохання
І той шепіт неначебто повінь,
Що вирує від ночі й до рання.
Тихий вечір...земля спочиває,
Замовкають ліси і долини.
Тільки чути як десь, понад плаєм,
Лине спів чарівної дівчини...
Свидетельство о публикации №120110809172
Отличные стихи.
Спасибо Вам огромное.
Дмитрий Ахременко 19.11.2020 12:53 Заявить о нарушении