Це біль, який ніколи не мине,
Ця рана не загоїться роками,
До нього завжди й думка промайне,
Та не пройде матуся більш стежками.
Це біль, який болить і не вщуха,
І ліків не придумали від нього,
Криниця сліз моїх не висиха…
Молю за маму Господа святого.
Це біль, який назавжди оселивсь,
І він болить…болить він без упину.
Він навіть уві сні мені приснивсь,
І уві сні не дав мені спочину.
Це біль, який живе в моїй душі…
Ні просьби, ні молитви він не чує,
Не знає він ніякої межі,
Хоч сліз моїх для нього не бракує.
Це біль, який зненацька так з’явивсь,
До нього зовсім не була готова.
В моїх словах він досі не втопивсь,
Приспать не може й пісня колискова.
Це біль, що не покинув ні намить,
Шматує душу і моє серденько,
Із болем цим зосталася я жить,
Бо відійшла у засвіти вже ненька.
15.10.2020 р.
Бiль
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120110704825
Свидетельство о публикации №120110704825
Рецензии