Лина Костенко. Прежде, чем петух запоёт...

    ПРЕЖДЕ, ЧЕМ ПЕТУХ ЗАПОЁТ...

Пётр - не Иуда. Он любил Учителя.
И уст он никогда бы не отверз.
... Когда вели Иисуса к мучителю,
шёл дождь. Апостол Пётр замёрз.

А здесь рабы и слуги архирейские
Такой огонь горячий развели!
И Пётр подумал: - Я чуть-чуть погреюсь,
Как знать, ещё придётся греться ли.

Он подошёл к ним, в эту зла обитель,
И руки грел на их огне.
Слуга спросил: - Он тоже твой Учитель? -
Шёл дождь. Сказал апостол: - Нет.

Он так сказал, и тот его оставил.
В костёр рабы бросали сухостой.
Мессию били не переставая.
И Пётр стоял с поникшей головой.

Когда Иисуса повели, распяли,
слуга спросил: - Его ты ученик? -
Горел огонь. Апостол, отвечая,
промолвил: - Нет. И голос тихий сник.

Он руки грел и презирал Пилата.
В своём он сердце плакал и скорбил.
Огонь горел. Была огромной плата
за отрицание того, что ученик.

Распнут, однако, кто тогда ученье
святое понесёт через года?
Слуга сказал: - Я видел тебя с теми! -
И в третий раз сказал Пётр: - Никогда.

Ну, как, апостол Пётр? Согрел ладони?
Ты спасся? Догорает сухостой ...
Тебя распнут, но где-то при Нероне,
не как Учителя: вниз головой.

           1.11.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова

 
     ПЕРШ, НIЖ ПIВЕНЬ ЗАПIЄ...    

Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: — Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.
    
          Лина Костенко