Йде часу плин, його не зупинити,
Буває вимір часу і в роках,
І стрілок нам назад не покрутити,
Хіба що повернути лиш в думках.
Збігав той час, немов гірські потоки.
Роки дзвеніли радістю в житті.
Вже 60… і ті самії кроки,
Лиш погляди вже інші на путі.
Вже 60, але це крапля в морі,
Та безліч вже пройшов доріг-стежок.
Багато ще є справ на видноколі,
Й життя давало не один урок.
Вже 60…було і півстоліття…
Лиш мудрості роки ті додають,
А 60 – років всіх розмаїття,
Й бажання без упину ще цвітуть.
Вже 60…задуматись прийшлося,
СторІнками життя в думках пройтись.
Вже зріють зерна повного колосся,
Та 60…Звідкіль вони взялись?
Всі 60, неначе в книгоскрині,
Докупочки рядочками лягли.
Про себе зголосилися вже нині,
Бо розквіту і міці досягли.
02.11.2020 р.
Неначе в книгоскринi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120110505860
Свидетельство о публикации №120110505860
Рецензии