Лина Костенко. За чёрно-синею горою...

                * * *
За чёрно-синею горою, на склоне радостного дня,
Рисует тучи с алой кровью весёлый чёртик почём зря.

Рисует кисточкой зелёной - когтями веток тополей.
Пасутся кони в серебрённой от рос сверкающей траве.

Долина с чашею тумана и склон, и небо тёмных крыл -
И всё курганы да курганы ещё нетронутых могил.

Так что ты, коршун, злой неправый, и ветер в голове твоей,
Рисуешь горизонт кровавый извека на пустой земле?!

Виски уже седы с годами, о воле даже не слыхать.
Коней вы, хлопцы, расседлали, легли под небом отдыхать.

Наверно, хлопцам спится славно, никто не может даже встать?
Пасутся кони у кургана, своих наездников им ждать.

                31.10.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


                * * *
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил —
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.

                Лина Костенко