Я - був малим. І це я знаю:
На четверні, із ніг і рук,
Поліз я , якось, до сараю
Де жив під стріхою павук.
Тоді, малявка безтолкова,
Я до розмови ще не звик
І знав, від сили,
два-три слова.
Не міг. Не слухався язик.
Батьки в гостині, там,
десь в хаті,
Вітали кума і куму.
Я — павуку, на телепаті,
Кажу по своєму: Му-му.
А він мотузкою на муху,
Із куту цілиться, а та –
Сидить собі.
Бракує слуху.
А я нападнику:
— Ат-т-та!!!
Кажу йому:
— Віддай мотузку!
— Не дам! - відказує
крутій:
— Вона моя...
Віддати?.. Дзуски!!!
Я сам повішуся на ній.
ПавуК
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120110502604
Свидетельство о публикации №120110502604
Рецензии