Дорога в казку

Я пам'ятаю білу хату, таку старезну
як і баба, що в ній жила мабуть сто літ.
Жила сама, не знаю чи був у неї дід.
Мабуть що був , та не тепер, мабуть колись він просто вмер .
До тої баби я, мала, гулять ходила,-
У неї зачароване подвір'я.
Я бачила там купу  казок, цікавинки  такі  цікаві ,їх роздивлялась , - жило там  диво.
Бабуся добрий борщ варила, такий смачний більш я ніде не їла.
Була у неї кішка  чомусь без вуха, собака що їв кавуни , ще чорна курка щебетуха, квочка на прив'язі з курчатами гуляла по саду. Садок  із яблунь.
Ще була праска що грілася
вугіллям , сорочка вишита й запаска, коробка із мереживом  і хрестик дерев'яний.
Там стільки див було що часу бракувало все розпізнати  чого не знала й за тим заняттям я тихенько засинала...
Там все цікаво, дивно й гарно,
У тім дворі я часто грала...
 Городами між гарбузами додому бігла сповіщати мамі про бачене в дворі баби Палажки.
От би ще раз пробігтися стежиною що десь ховається , - За тими гарбузами була  дорога в  казку.