Я возвращаюсь

Не помічаю як спливає час,
Питають друзі:"Ти чому не пишеш!?"
Щось зачепили ...
Все ж отак не лишиш,
"Ну, добре, любі,
Ще потішу вас!..."

Бракує чАсу, і снаги,і сил....
Проте сьогодні,- особлива справа.
 Фортуна посміхнулася ласкава,
(Хоча її ніхто і не просив!)....

Жила та й все, ну не писала вірші,
Є люди, хто весь вік без них живий,
Закрилась у хатинці льодяній,
Перечекати дні, що гірших гірші...

Притримати знорОвлену й хистку,
Свою недолю, шпорами будення,
Що здибилась, твоє почувши ймення,
На часовім континуум-містку...

Не до душі їй чути  знов і знов,
Що через тебе голову втрачаю,
Що божевільна  скоро од відчаю,
Всім розповім про вбивчу ту любов...

Як я схилила голову свою,
На плаху долі вклала  безталанну,

Як я  ридала над своїм коханням,
Над прірву з жахом вкляла і стою...

В шаленім вирі збилась з ліку днів,
В душі остатньо згасло щось далеке,

Збагнула те і, мов на прощу, в Мекку,
Знов повертаюсь до своїх віршів!....

Вони не змінять долі ні на крок,
Вони не зцілять і не стишать болю,
Але в віршах я поряд із тобою,
Лечу за хмари в мареві зірок...

3.11.20