Життя, наче танець над прірвою,
Ми танцюєм його залюбки.
Само не стає воно вирвою
І нам стелить дороги-стежки.
Життя, наче танець збентежений,
Але назви якому нема,
Та долею він помережаний ,
І танцюєм його недарма.
Життя, наче танець невивчений,
Де всі рухи і кроки нові,
Він з нами назавжди повінчаний,
З ним пливем у життєвім човні.
Життя, наче танець розписаний,
Постановка його непроста,
Бува, мов дитя, заколисаний,
І дорога в нас з ним без моста.
Життя, наче танець небачений,
І стиль танцю у кожного свій.
Він долею нам передбачений,
Не буває він без веремій.
Життя, наче танець чаруючий,
Ми з ним в парі зійшли на паркет,
Бува, що і подих тамуючий…
Нам влаштовує доля й банкет.
31.10.2020 р.
Танець над прiрвою
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120110406553
Свидетельство о публикации №120110406553
Рецензии