Осiнь мила...

Белякова Светлана Николаевна
Осінь мила, чим я завинила?
Радощі життя пролітають мимо.
Шепочи на вушко, рідна коліжанко,
дай пораду на світанку.
Різнобарвна твоя краса облітає,
ніби у купелі листячком купає.
Небо хмари в полон взяли.
Осінь красою вражає.
Зима ж їй вже коси заплітає.
Краплі дощу б'ють у вікно на вдачу.
Десь чужий кіт муркоче,
зеленоока осінь його ніби лоскоче...
Мамина прасила додає життєві сили...


© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2020
Свидетельство о публикации №120110405757
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Белякова Светлана Николаевна
Рецензии
Написать рецензию
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.

Емельянов-Философов   03.04.2022 16:25   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Белякова Светлана Николаевна