Бери меня... Из Лины Костенко

***

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, – тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.


---------------------------------------

***

Моя любовь! Вот... Я перед тобою.
Бери меня в свои златые сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
не отведи крыла, не обмани!
Не допусти, чтоб свет сошелся клином,
не дай забыть то, для чего живу.
Даруй мне над  дорогой тополиной
тугую солнечную булаву.
Не дай мне путаться и мелочиться,
НЕ разменяй на  сложности пути:
перевернутся косточки в гробницах
печальных, гордых прадедов моих.
Они , как я, свою любовь узнали,
мутился свет у них от той любви.
За стремена их женщины хватали,
но что поделать!- до ворот лишь шли.
А там, а там ... Жестокий клёкот боя
и звон мечей (до будущей весны  ль?)...
Моя любовь!  Вот... Я перед тобою.
Бери меня в свои златые  сны.