Борщик

Йде сирітка по базару, тридцять третій рік…
Звали його усі Петрик, – батько так нарік.
Та нема у нього мами, і тата нема…
Як то в світі виживати? Голодна чума
Косить люд куди не глянеш, пухнуть там, і тут…
Жіночка його спиняє: «Як то тебе звуть?
Бачу босий і голодний і свитка не ах,
Замурзаний, нечесаний, в очах бачу страх.
Йди до мене попоїсти, борщику я дам.»
Насипала у мисочку, м’яско було там…
Петрик до борщу допався, а тітка йому: -
«Будеш корів мені пасти? Я тебе візьму!
Ти з голоду не пропадеш, чубчику ти мій».
- «Мальчик, борщ этот не кушай!»
                …ось він, крах надій.
І тіточку ту забрали у НКВС.
Потім, люди всі узнали її інтерес
До таких малих, нещасних, …легко заманить
Потім буде з чого «борщик» з м’яском наварить.
Цю історію почув я із батькових слів.
Я Петрович, його син є, в мить ту – остовпів.
Тож бо наша, українка, не чужинка, ні!
Скільки діток загубила? Сумно так мені…
На цій землі народилась. Як отаке чуть?
Людоїдством займалася, коли інші мруть.
Мораль:
В цім спогаді чиста правда. Це важливо!
Знай! Коли тобі м’яко стелять,
Їм не довіряй.
22.12.2018р.