Вже листопад…заплакала погода,
Над нами блідо-сірий оксамит.
Це в осені така буває мода:
Фарбує все, а потім ще й дощить.
Та дощик той не змиє злото-шати,
Й багрянець буде далі на листках.
Все інше буде осінь фарбувати
Й стелити килимами по стежках.
Краплини по золоченому листі,
Мов діаманти, крапельки дощу.
В коралях все і в дощовім намисті.
Напоює ним осінь досхочу.
Осінній дощ мелодію дарує.
Такий собі музИка-самограй,
Та звуками своїми він чарує,
І подумки десь кажем: «Ще заграй».
Купає він усі осінні шати,
Та барви залишаються все ж ті ,
Красу йому ніяк не позмивати…
Цілує він листочки золоті.
02.11.2020 р.
Осiннiй самограй
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120110209760
Свидетельство о публикации №120110209760
Рецензии