Закоханiсть

Я з тобою неначе схиблена,
Щира, чесна та надто чутлива..
Я немовби в книгу заглиблена,
До якої була цнотлива.

Тріпотіння у межах шлунку,
Це метелики луплять крилами.
Я чекаю твого поцілунку,
та, на жаль, ми за різними схилами.

Мозок мовби бетоном залитий,
Відмовляється працювати.
Я тепер, як той кухлик надбитий,
Вже втомилась себе катувати.

Я мрійлива, неначе дитина,
Все будую небесні замки…
І шукаю поняття «родина»,
Щоб зібрати свої всі уламки.

Кожна казка часом кінчається,
У історій відмінні фінали,
Доля всім і завжди усміхається,
Просто це ми ще не розпізнали.


Рецензии
Интересные образы, написанные душой...

Дмитрий Поваренков   23.11.2020 20:04     Заявить о нарушении