Я з тобою неначе схиблена,
Щира, чесна та надто чутлива..
Я немовби в книгу заглиблена,
До якої була цнотлива.
Тріпотіння у межах шлунку,
Це метелики луплять крилами.
Я чекаю твого поцілунку,
та, на жаль, ми за різними схилами.
Мозок мовби бетоном залитий,
Відмовляється працювати.
Я тепер, як той кухлик надбитий,
Вже втомилась себе катувати.
Я мрійлива, неначе дитина,
Все будую небесні замки…
І шукаю поняття «родина»,
Щоб зібрати свої всі уламки.
Кожна казка часом кінчається,
У історій відмінні фінали,
Доля всім і завжди усміхається,
Просто це ми ще не розпізнали.
Закоханiсть
© Copyright: Ася Дми, 2020
Свидетельство о публикации №120110205837
Свидетельство о публикации №120110205837
Рецензии