Я знаю, що ти жінка не моя,
Мені ти не належишь, як твоя краса,
Про це віщує думонька смутна,
І впали, що на землю листя.
-----
Моі літа без тебе все проходять,
І вже до іншого ти пригорнулася,
І потяги у далечінь уходять,
Ти тільки не зі мною милувалася.
------
Хай буде доля щаслива твоя,
І лихо обмине десятою дорогою,
На серці залишилася журба.
Бо жінка ти, чия та – не моя.
———
I. V.
———-
«Українка», худ. Маковський К. Е.
Не моя
© Copyright: Исвен Волонт, 2020
Свидетельство о публикации №120110103245
Свидетельство о публикации №120110103245
Рецензии