Попросила молодиця
Якось, без вагання,
Розказати, як годиться,
Все про віршування.
Я – у к у м к а в.
нехай с л у х а.
Треба розказати.
На те місце, де є вуха,
Нічого зважати.
— Все, кажу,
даєтьс з Неба
Силою такою...
І дійти до цього треба
Тільки головою.
Поступово.
Крок за кроком.
І творіння — в сумці!
А на неї, лівим оком,
Сам собі... на думці:
— От і я почати мушу
З абрівіатури,
Щоб вона
вражала душу
Г о л і с т ю натури.
З віршування —
маю клопіт:
В клуні... на горищі...
Хочеш – спробуй,
дух захопить,
Якщо лізти вище.
Приходь, кажу,
мусиш знати —
Чим ти інших гірша?!
Будеш в мене позувати
В написанні вІрша.
Вiршування
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120110102956
Свидетельство о публикации №120110102956
Рецензии