Прохолоднi свiтанки, задумливий лiс...

Валентина Козачук

Прохолодні світанки, задумливий ліс,
З вітром лагідно тихо осика лепече,
Ще повітря дзвенить й ніжне сонечко скрізь,
Золотить кленам руки, голівоньки й плечі...

Ще кружляє у вальсі висока сосна,
Диригує кистями і кінчиком пальця,
І бринить павутини тоненька струна,
Місяць в хмарах лежить, як вареник в сметанці!

Он за лісом біжить у осіннюю даль
Електричка - срібляста у смужечку змійка,
Їй не сумно, мабуть, і ніскільки не жаль,
Що життя - віражі і не йде під лінійку.

Відлетим по одному, бо скоро вже в путь,
У холодну імлу, лиш сердечко зітхає.
Що не разом летіти - це добре, мабуть,
Разом птахи лише відлітають у зграях

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Валентина Козачук

Рецензии

Написать рецензию

Валечка, милая, Бесподобно-красиво, лирично и душевно!
Прочитала два раза, очень чудесный и достойный восхищения стих!
Спасибо от души! Новых произведений и счастливых мгновения!
Обнимаю с любовью и искренним теплом.

Вера Осыка 29.03.2021 18:47 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Как же я рада, что понравился стих, Верочка! Мне очень оочень приятно!
Веселого и счастливого лета!!!

Валентина Козачук 09.07.2021 11:52 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Валентина Козачук