Дружині Наталії
Ділити осінь ми не будем нині,
Як не ділили і роки життя,
Веселі і щасливі наші днини
І всі проблеми нашого буття.
Ця осінь наша — мов земля і небо,
Життєва осінь, бо її вже час.
Кому, крім нас, іще ця осінь треба?
Вона важлива тільки лиш для нас.
Ми йшли до неї крізь квітучі весни
І крізь ночей серпневих зорепад.
Все, що пройшли, у пам’яті воскресне,
Однак вже не повернеться назад.
Залишились осінні дні і ночі
Для нас обох, не лише для мене.
Та, сподіваюсь, що у наші очі
Іще весняне сонечко сяйне.
Бо ще у душах дзвони водограю
І листя золоте ще, не руде.
А поруч з нами, я напевне знаю,
За руки взявши, юна осінь йде.
А мы делить не будем осень нынче...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2020
Свидетельство о публикации №120103008005
Свидетельство о публикации №120103008005
Рецензии