Лина Костенко. Лепестки старинного романса

  ЛЕПЕСТКИ СТАРИННОГО РОМАНСА

Тот клавесин и плакал, и растил
печаль чужую. Свечи чуть горели.
Как пеликан, старик запел, цедил
сквозь клюв он музыку виолончели.

Певец был стар и плакал не про нас.
Тот голос, как другой акустики ростки.
Но потерял под люстрами романс
слова увядшие, как лепестки.

На головы, где будто соловьи,
своё гнездо свивают будни денно,
упал романс о преданной любви,
он говорил слова ей незабвенны.

Вокал преподносил он, как бокал.
И бабочка сидела на манишке.
Красотки невзирая возрастам
к нему по лунной двигались дорожке.

Исчезла музыка потом. Антракт.
Мужчины все заговорили прозой.
Молчали женщины, и было всё не так.
Им не хотелось лакомства мороза.

Старик пропел без грима, без гримас.
Слова горячие несовременны.
О, спойте девушке другой романс!
Достойны женщины красот отменных.

        26.10.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


  ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

         Лина Костенко