Бува, на станцiю приIду...
Бува, на станцію приїду,
Вже темна ніч кругом в степах,
Пропав хвіст потягу без сліду,
Пустий перон, пітьма в очах...
Спускаюсь сходами з перону,
Кого ж прислала мати з дому,
Чия ж то постать, руль блищить,
Не зважив хто на вік, на втому,
Й час зупинився, наче в мить-
Старенький батько мій стоїть!..
Татусь, ріднесенький, хороший,
Не стрівсь мені на тебе схожий,
Та річ об чім, життя пройшло,
Весни весілля відгуло...
Той кадр я згадую щораз,
Сльоза своложує повіки,
Думки та спогади, мов ріки,
Несуть мене в минулий час...
Ніколи мабуть не забуду-
Скрізь темна тиша, ніч в степах,
Осінній вітер шарпа груди,
А він однісінький, десь люди,
Чека,чи ж потяг мій прибуде,
З велосипедом у руках...
***
Свидетельство о публикации №120102706692
Спасибо, обнимаю
Юрий Желиховский 2 08.11.2020 09:44 Заявить о нарушении
Ирина Боговина 08.11.2020 18:16 Заявить о нарушении
Обнимаю
Юрий Желиховский 2 08.11.2020 18:55 Заявить о нарушении