Спраглі душі тягнуться до Бога,
співчуття і помочі шукають.
Та заплутана, тяжка їхня дорога,
вони ніби лабіринтами блукають..
Розчиняються слова в молитві щирій,
наче у ранковому тумані,
а надії підіймаються у вирій,
бо були підкорені омані.
Тож блукають далі спраглі душі,
зустрічають на шляху життєві віхи..
Але доки ще живі і небайдужі,
ще шукатимуть вони любові.. втіхи.
І, нехай, тяжка у них дорога,
рвуть тіла свої беззахисні у тернах..
Спраглі душі тягнуться до Бога,
їхню спрагу не вгамуєш у тавернах...
фото из интернета
Спраглi душi
© Copyright: Любовь Днепрянская, 2020
Свидетельство о публикации №120102706605
Свидетельство о публикации №120102706605
Рецензии