Була і осінь, і зима, і літо,
І ми з тобою знаємо про це.
Була й весна, любов’ю оповита,
Кохання дарувала нам кільце.
Вона прийшла, коли нам було сумно,
Світанок солов’ями задзвенів,
Прийшла не крадькома, але безшумно,
Й потік бажань тоді загомонів.
Нам про кохання зорі шепотіли,
І мріялось на тацу їх зібрать,
Лелеки у гнізді заклекотіли,
Й хотілось без упину цілувать.
І падали, мов стрази, срібні роси,
Ще й ніжним цвітом вишні зацвіли,
Кохання я вплітав, немов у коси,
Бо до сердець стежини пролягли.
Я ту весну ніколи не забуду,
Вона була, неначе талісман,
Підкову щастя десь я роздобуду,
І жити буде вічно наш роман.
27.10.2020 р.
Роман
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120102706004
Свидетельство о публикации №120102706004
Рецензии