Не чуючи... Маргарита Метелецкая

                http://stihi.ru/2020/10/25/6612


«И ныне дни тяжкие в сердце звучат камертоном,
За всё человечество снова в тревоге живёшь.
От истой молитвы слезою исходит икона,
С Любовью Святою надежду нетленную вьёшь».
                Юрий Титов

В печалях, горестях безбрегих
Плывем на тонущем ковчеге,
Здесь жизни миг неповторим,
И нет спасенья всем, немым…

Нет трезвомыслящих… Тем хуже -
Никто не думает о душах…
Отчаянье добычу жнёт –
Сердца заковывая в лёд.

Когда ж поймём, что виноваты,
Погрязли все в невероятных
Придумках планов и тревог,
Не слыша то, что в сердце Бог

Стенает: коль ничтожна быль,
Она всех перемелет в пыль.

Оригинал

"Хитаються досі важких сьогодень камертони,
За людство усе у неспокої знову живеш.
Своєю мольбою торкаєш сльозу на іконі,
З Любові Святої надію нескорену в'єш".
                Юрій Тітов

В журбі, у смутку та бентезі
Пливем на тонучім ковчезі,
Де кожна неповторна мить
Не зцілює - лише німить...

Тверезих дум - ані окрушин!
Ніхто не думає про душі? -
А розпач - здобич всюди жне
І творить серце крижане...

Коли ж второпаємо: винні,
Що борсаємось в шумовинні
Безплідних планів та тривог,
Не чуючи, що в серці Бог

Уже волає, як на сполох,
Щоб всім...не стертися...на порох!?

На фото Маргарита Метелецкая.