Кожна жiнка - це гра... Гра... I кожна - своя...

Кожна жінка – це гра... Гра... І кожна – своя. Неповторна.
І для мудрої жінки у цьому немає образ.
Кожна жінка – це гра... Кожна. Біла. Руденька. І чорна.
Чоловік обирає цю гру – серед слів і прикрас.

Жінка кожна – це гра, та не кожному гра удається.
Порівняння були б недоречні, неточні, але:
чоловік часом грає із жінкою, та заграється,
і тоді замість гри – щось бездарне, нікчемне і зле.

Хтось у грі заплутав: починав – так розкішно, велично,
говорив поетично і сотні поем обіцяв.
Але згодом програв – замість щастя з'явилася звичка.
І з'явилася маска, і стало не видно лиця.

І з'являються нотки актора дешевих театрів.
І з величної гри вийшов сором, фарбований фарс.
Ще лунають колишні слова – із минулого мантри.
Та вернути минуле не вдасться нікому із нас.

Але є одиниці щасливі, хто гри не спаскудив,
хто зумів забезпечити жінці таке відчуття,
що вона в грі оцій - королева краси! Є! І буде!
І тоді всі щасливі – і гра, і гравець, і життя...