Анатолий Евстафьев. Осенний пригорок. Рус. Бел
горчит от осени озон,
и ускользающее время
спешит змеёй за горизонт.
Оно устало - в датах, числах,
в палитре образов и слов
есть ускользающие смыслы
из смеси памяти и снов.
Осенний свет лучом закатным
берёзку опалил огнём,
и что-то важное когда-то
становится прошедшим днём...
Крадутся тени по пригорку,
густеет холод тишины,
и время заползает в норку
поспать до будущей весны.
Восеньскі пагорак
У паўнеба - сінеча, у паўнеба - цемрадзь,
гаркаваты восені азон,
час выслізгваючы цераз
змяёй за гарызонт спаўзае ён.
Час застанецца - у датах, ліках,
у выяў палітры, слоў
ёсць уцякаючы сэнс вялікі,
бы сумесь памяці і сноў.
Свет восені - прамень заходні,
бярозку абпаліў агнём,
і штосьці важнае сягодня
становіцца мінулым днём...
Крадуцца цені па пагорку,
гусцее холад цішыні,
і запаўзае час у норку
паспаць да будучай вясны.
Построчный перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120102502735