Коли вона ішла, то йшла уже – назавжди –
розкішною ходою неймовірних ніг.
І хтось побіг услід, і хтось кричав: «Та-за-а-жди-и-ж!».
А повернути ще ніхто її не зміг.
І плачуть – через слабкість, плачуть через гнів.
Сваряться. І клянуть її важкий характер.
Але вона лишає тільки мари снів.
І спроби повернути – більше, ніж безтактність.
А повернути ще ніхто її не зміг.
І повернути вже ніхто її не зможе.
І кожен з нас зомлів од ліній її ніг.
А молодість – іде назавжди під: «О, Боже!..».
Коли вона iшла, то йшла уже - назавжди
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120102303770
Свидетельство о публикации №120102303770
Рецензии