Чоловік був дорослим, і сльози були не дитячі.
Чоловік не соромився сліз, та дивився – уверх.
Невідомо, що сльози настільки дорослого значать.
Може, втратив когось, і минуле згадалось тепер
Може, він пригадав щось щасливе – щасливе настільки,
що сльози захотіла його чоловіча душа.
Потім він опустив ті, сльозами стривожені, віки.
Так стояв. І мовчав. Не соромився. Не поспішав.
Я не знав, ким він є, чоловік незнайомий дорослий.
Він – згадав щось своє, щоб замислився я – про моє.
Плакав – він, але я відчував – тиху вдячність за сльози.
В Храмі кожна сльоза – те, якими насправді ми є...
Чоловiк був дорослим, i сльози були не дитячi
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120102300025
Свидетельство о публикации №120102300025
Рецензии