Не знаю,тату,що мені робить
Ти мабудь бачиш,як буяє сад,
Он мама знов на лавочці сидить,
Це мій сьогодні найцінніший клад.
Чуєш,тату! Білим цвітом закружляло
Ти ангел там,тільки мовчиш.
В село всі їдуть,чуєш,як попало,
Хоча я знаю,тату,ти простиш.
Вожак ти був,та й був дужий,
До тебе їхали усі гуртом.
А нині,тату,я чомусь чужий
Прийдеться написати мені том.
Не знаю,тату,що тобі сказати
Твої слова пригадую щоразу.
Не хочеться іти до хати,
Та й мама чує лиш образи.
Я знаю світ брехня достала,
Та й колить нині правда в очі.
Чому вона в цю мить програла?
Чужим я став цієї ночі.
Ти бачиш все сьогодні,тату,
Повір,люблю я свій ланок.
Он,мама,знов заходить в хату,
Це був любимий твій синок.
26.06.2019р.
Ти чуеш, тату
© Copyright: Владимир Олийнык, 2020
Свидетельство о публикации №120102208820
Свидетельство о публикации №120102208820
Рецензии