Здається час все швидше й швидше плине
Біжить, летить, немов на потяг не встига.
Вже треба зафарбовувать сивину
Й за юністю навідує журба.
Вже діти доганяють нас у зрості,
Та ще дитячі роблять помилки.
Уже не кличуть погуляти роси
Й взнаки даються прожиті роки.
Уже... Уже...
А хочеться спинитись
І втішитися недаремним днем,
І чимось незвичайним захопитись.
Та мучить серце невблаганний щем,
Що все скоріш мої літа спливають...
Чому?! То мабуть осінь навіває.
Здалося час все швидше й швидше плине...
© Copyright: Ядвига Ясенева, 2020
Свидетельство о публикации №120102206030
Свидетельство о публикации №120102206030
Рецензии