* * *
Моя стежина вікова...
Серед старих дубів, ідучи –
Беззахисних цих трав квітучих.
На вітах – ночі жде сова...
Цей погляд наче наскрізь бачить
Твоє затаєне єство...
Життя мережиться шитво
І все навкруг для тебе значить.
І все навкруг твоє і ні,
Бери красу його і ніжність
У Божому яскравім збіжжі –
В цю мить ми віч-на-віч одні...
Крізь осені журливу повість
Моя стежина вікова,
Та серцю де знайти слова,
Щоб пробудити в людях совість?..
22.10.2020р.
Картини Марії Вишняк
Моя стежына викова
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2020
Свидетельство о публикации №120102203145
Свидетельство о публикации №120102203145
Рецензии