І цвіт і квіт – руйнує злИва.
Я до онуки добулА.
Вона у мене гомінлИва.
Зі-мною бавиться малА.
Вона – моя! І я щаслива.
А ти десь вітришся, дідусь!
Тебе ніяк не м'яла злИва,
Ніяк негОдою не гнувсь.
Тобі нагОда давня – лIтер!
ПригОда. Сповнена метА.
Ти йдеш по вітру.
В спину вітер.
А я – все та... А я – все та...
Жiноча скарга
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120102202394
Свидетельство о публикации №120102202394
Рецензии