Василю Стусу присвячується
Поета мертвого бояться
Його кати та можновладці,
Які колись його за ґрати
Без жалю кинули вмирати -
Тутешні покидьки, кати
Та їхні "старшиї брати"
На смерть поета засудили
Й без права захисту добили
Десь у російських таборах,
Де панували смерть і страх.
Раби, які не прагнуть волі,
Живуть за харч, не босі й голі,
Завжди боятимуться Стуса
І буде в них завжди спокуса
Позбутись пам'яті про нього,
Бо це для них одна дорога,
Аби залишитись при владі,
Де всі "свої", які їм раді...
Час розставляє по місцях:
Поету слава, кату страх -
Його чекає Божий Суд,
Який розкриє зради бруд!
Цей час невдовзі вже настане
Та перед Богом кат постане
І буде плакати, волати,
До милосердя закликати,
Але той Суд без компромісу
Відправить грішника до бісу!
20.10.2020 р.
м. Київ
Поет
© Copyright: Сергий Дубенко, 2020
Свидетельство о публикации №120102103021
Свидетельство о публикации №120102103021
Рецензии