Мені не по дорозі із рабами.
Комусь би й да, та тільки не мені.
Коли згасають совісті вогні,
пересуватись можна лен гробами,
а я вже застарий для перегонів
з мерцями. Серце б’ється не тому,
що я вітрами в небо синє дму,
а задля волі! Хай на тлі агоній.
І знов на все заплющувати очі,
зриваючись у рабство, я не хочу.
Вдягати те принизливе ярмо
нехай собі дозволять ідіоти,
яких припнули сріблом до роботи,
а я з свободи виточу кермо.
Urbi et orbi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120102101258
Свидетельство о публикации №120102101258
Рецензии
