Забудь всі красиві промови,
Що виголошують перехожі.
Туман спускається на шпилі
собору,
на зупинках позіхають люди
і мружаться від автобусних фар.
Чиясь зміна на заводі сьогодні
буде останньою,
а ти,— знову в дорозі.
Вона — ніби цикл довжиною в життя.
Тікаєш з міста,
так і ні з ким не попрощавшись.
Набагато приємніше
дивитися вслід сусідським котам.
Навушники падають,
бовтаються з листям в калюжі.
І цей день дотліває,
мов остання сосна в сибірських лісах.
Втiкач
© Copyright: Катрин Брехт, 2020
Свидетельство о публикации №120102009365
Свидетельство о публикации №120102009365
Рецензии