Демон из Мыколы Винграновского

Отрывки из поэмы Мыколы ВИНГРАНОВСКОГО "ДЕМОН"

* * *
1.
Фантазия, почто, мой друг печальный,
Волшебница, витаеш в облаках!..
Лишь отпущу тебя от сердца до окна,
Как ты летишь, свободна, беспричальна…
Фантазия, о  как же ты печальна!..

Ну, улыбнись, пошли душе привал!
Не позволяй писать картин трагичных,
Пошли мне тишь кварталов архаичных,
Где в прошлом буйным Демоном бывал.

Там я шептал себе его молитвы
И плакал в предвкушении труда…
Не сквозь проклятья, злоключенья, битвы
Сам  Демон  мне мерещился тогда.

Была судьба любовью осиянна
И тихой степью ластилась к реке…
И Украина, стоя  вдалеке,
Дни озарений тех благословляла.

И было мне спокойно на душе. —
Учитель утверждал: разумно, ясно… —
Как груши, перезревшие уже,
Раздумья сердца зрели занапрасно.

Я был, как пазл, что сложен из стекла,
Во мне весь мир светился осиянный…
И было всё: друзья, враги, Москва,
И праздник лет, и образ Юлианны…

Гармония, явись в восторженность мою
Перед высокими картинами святыми,
Я бредил ими!.. И уже стою,
Встревоженный и тихий перед ними…
Гармония, явись, в триогненность мою!
Перевод с украинского


Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ (1936-2004)
 Уривок з поеми «ДЕМОН»

Оригинал

* * *
1.
Гай-гай, моя фантазіє печальна, —
Моя невірна любко чарівна!..
Лиш відпусти тебе від серця до вікна,
Як ти летиш свобідна й безпричальна…
Гай-гай, моя фантазіє печальна!..

Всміхнись мені, коханочко моя!
Змалюй мені картини не трагічні,
Пошли мені квартали опівнічні,
Коли я вперше Демоном буяв.

І шепотів собі його молитви,
І плакав з радості в передчутті труда…
Не крізь прокляття, злигодні та битви
Мені вчувалась Демона хода.

Любов мені його лиш осявала,
Він тихим степом поставав мені…
Стояла Україна вдалині
І дні озорення мої благословляла.

Було мені так легко на душі. —
Казав учитель мій: розумно, чисто, ясно… —
Мов над землею груші запашні,
Думки гойдалися над серцем, щоб упасти.

Я жив тоді, мов складений із скла,
Бо світ в мені світився осіянний…
І все було: і друзі, і Москва,
І свято літ, і образ Юліани…

Прийди ж, гармоніє, в стривоженість мою
Перед високими картинами святими,
Я ними снив!.. І от я вже стою
Стривожений і тихий перед ними…
Прийди ж, гармоніє, в тривогненість мою!