Серце каменем, пригортаєшся,
Не цілуєшся, а кусаєшся,
Наче леза ті – очі-погляди,
Що лишилося? Тільки спогади.
Рухи стерті всі, що не зроблені,
То все блискавки, а не промені.
То все вигадки, тільки казочки,
Ті розмови всі на світаночках,
Погляд дотиком не чіпляється,
Хочеш бути тут – не міняєшся.
Слово важить, та не наважує,
Ти – в полоні, я – відображення.
Ми танцюємо чи наснилося?
Ми воюємо, так судилося.
Ти в окопах, а я – у темряві,
Ти смієшься, як мої демони.
Не цілуєшся, а кусаєшся,
Чи ти ворог мій, чи ти граєшся?
І єдине твоє захоплення
Серед блискавок – пошук променя.
20.10.20
***
© Copyright: Кира Зубаль, 2020
Свидетельство о публикации №120102000598
Свидетельство о публикации №120102000598
Рецензии