Загортає осінь небо в сірі хмари,
Вітер дме жовтневий в тридцять перший раз.
Перед дубом сиджу - ми з ним, як примари,
Ми не знаєм світу, світ не знає нас.
Під тим дубом з брудом і гіллям гнилим
Чорні листя сохнуть на моїх очах.
Сни та згадки також сохнуть поруч з ним,
Дуб - гніздо для мене, я для нього - птах.
Листя-спогади зриваються додолу,
Крізь долоні попелом пливуть.
Наче марево, мене звуть додому,
Де мої дитинство з мріями живуть.
Кожна гілка дубу, кожен той листочок
Це сторінка книги про моє життя.
Хоч один сховаю під свою сорочку
Хоч один врятую я від забуття.
Розриває вітер жовто-чорне море
Моїх літ недовгих і тих літ світлин,
Сяють сумно місяць і жовтневі зорі
Подарую дубу я ще п'ять хвилин.
Листя-спогади
© Copyright: Алексей Кравич, 2020
Свидетельство о публикации №120102002366
Свидетельство о публикации №120102002366
Рецензии