Ніхто не зрозуміє так мене,
Коли весь час одне й те саме,
Борюсь я з цим не перший день,
Але надіюсь, що все у мене вдасться.
Лежу, і згадую деякі моменти,
І розриває на кусочки до глубини душі,
Знаю, що зараз зовсім це не змінить,
Але я відкрита і йду з думками у щоденній самоті.
Буває так, що усмішкою біль свій прикриваю,
Нікому не кажу, що в даний момент я відчуваю,
Не бачу сенсу комусь я жалітись,
Тому кажу "все добре", але важко з цим змиритись.
Так, багато чого я не розказала,
І за цей час достатньо приховала,
Але це все, чим я хотіла поділитись,
Тому якби могла повернути час, то все могло б, ще тоді змінитись.
Б ль
© Copyright: Виктория Тернер, 2020
Свидетельство о публикации №120101900073
Свидетельство о публикации №120101900073
Рецензии