Кохати тебе - це і є шанс на щастя,
який я отримав в свої тридцять три...
Невдачі... руїна... душевні напасті...
брудне павутиння недолі як гри...
То все промайнуло, мов тіні на площі,
якою я бігав в моє небуття,
де мрія про подих сприймалась як проща
до пилу чужого, пустого життя...
Триматись за зорі... ковтати пустелі
спекотне повітря... злітати без крил...
І небо тепер - звичайнісінька стеля...
І гори - набір розмальованих брил...
І серце з душою сплелися мов квіти
у миру із світом прекрасний вінок,
щоб ми у коханні змогли пережити
гіркого минулого дивний урок...
І янголи грають на арфах та лютнях
божественну оду двом долям людей,
що в бідах минулих відкрили майбутнє,
віддавши образи у щастя музей...
Хтось скаже - не вірю... Хтось стиха заплаче...
Хтось заздрощів вип’є отруту... А ми
пірнемо у наші обійми на вдачу
і тихо втечемо з земної пітьми...
Кохати тебе
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120101901565
Свидетельство о публикации №120101901565
Рецензии