Свято
Всі були на веселі,
За столом усі три хати.
Закололи кабана,
Зашкварчала свіжина.
Встигли ковбасу напхати
Кухлем зачерпнули кров,
Заспівали про любов,
Самогон рікою лився,
Нескінченна та ріка,
Танцювали гопака,
Та господар завалився.
День сползав,
Та колосилось жито,
Наказав
Кабанчик довго жити.
Зникли десь кум та кума,
Скрізь шукали, та дарма,
Їм під чарку стало гарно.
Храп почули під столом,
Реготали всім селом -
Запідозрили їх марно.
Обіймав козак козу,
У руці тримав лозу,
Із козою сплутав жінку.
Веселилося село,
Бійки майже не було,
Ледь побились у сутінку.
День сползав,
Та колосилось жито,
Наказав
Кабанчик довго жити.
Напилися геть усі.
Та й були у всій красі,
З’їсти кабана – їм мало.
Лаву зайняла кума,
Та казала не дарма,
Що велика сила - сало.
Заздрить нам нехай весь світ,
Північ, південь захід, схід,
Континенти та країни.
Хто скуштує, замовчить,
Смак відчує, бо звучить
Гордо - сало України!
День сползав,
Та колосилось жито,
Наказав
Кабанчик довго жити.
Свидетельство о публикации №120101808815