Осенний этюд
Неначе жовтий лист, слова спадають вільно:
Багряні, золоті, кружляючи повільно...
Як листя осяйне шурхоче під ногами,
Так килимом слова - додолу, вниз рядками!
Слова відкриють суть - гнучку життя основу.
І хай вітриська дмуть і гнуть додолу знову,
Та дерево єством все ж тягнеться угору.
І змінить знов весна осінню й зимню пору.
Тож, поки що - танок, листочки вниз спадають!..
І ангели святі всіх нас оберігають.
Під музику дощу і вітру голосіння...
Дерев світ, як людей:"по справах!" - "по насінню!"
Свидетельство о публикации №120101806068