Ангел

<Людмила Плєвако>

Рік за роком, щоденно, щомиті
На життєвих дорогах повсюди
Нас опікує ангел-хранитель –
Страж душі, захисник і заступник.

Він невидимо слідує поруч
I підтримку незриму дарує.
Надає безкорисливо поміч,
Направляє, втішає, пильнує.

Шле підказки, від лиха відводить,
Відганяє думок чорних зграї.
Вихідного собі не дозволить
I відпусток ніколи не має.

Не бувають самотніми люди,
Не самі ми долаємо сходи,
Адже з кожним пліч-о-пліч повсюди
Охоронець невидимий ходить.

Вони поряд завжди, невідступно.
Та залежить від нас їхня сила,
Бо гріхами своїми бездумно
Ми ламаємо ангелам крила.

Вони слабнуть, щось стиха шепочуть,
А довкола – тенета і пастки.
Та знесилений ангел не може
Захищати від всіх негараздів.

Чорні справи, думки непутящі
I слова, яких краще не чути,
Пошук істини в лайці чи в пляшці –
То для власного щастя отрута.

I виховує доля нещадно,
Самотужки триматись несила.
Навіть ангел стає безпорадним,
Коли в нього поламані крила.

18.10.2020