Позаяк... Маргарита Метелецкая

                http://stihi.ru/2020/10/16/2472

Аж, холодом свело виски от страха…
Невежеством припёртые к стене,
Пустили мир мы из ладоней прахом
И угрызений совести в том нет.

И молимся, и бьём поклоны тупо,
Не ведая раскаянья и слёз .
А души – опустевшие скорлупы,
То бес лукавый Дух из них унёс.
                Анатолий Матвийчук.

Скорее - в Осень, в прелесть тихих игрищ,
Упиться цветом красок и теплом,
Покуда в заревах горят и сад, и дом,
Всю сущность мира Божьего постигнешь.

Не сгоряча подумай про Планиду,
Пока октябрь не скинул свой наряд,
Представь на миг сей праздничный парад -
Да разве Осени сейчас до панихиды?!

Вот затевает с ветром свежим игры,
Гоняет туч роскошных табуны.
Не ведает ни кары, ни вины,
И Дирижёр ворожит за пюпитром,

Чтоб погостил и проливным стал дождик,
Гвоздил чтоб мелодично о стекло,
Чтоб с ним всё напускное утекло,
И стали чистыми душа, и сквер, и площадь…

За что люблю октябрьский дождик так?
Он все печали смоет - проливняк!

Оригинал

      "Нам страшно аж до холоду на скронях,
       Невіглаством припертим до стіни,
       Ми в порох світ розтерли на долонях,
       А на сумлінні - жодної вини.

       Ми молимось і б'єм поклони тупо,
       Не знаючи розкаяння і сліз,
       Та душі наші - наче шкаралупи,
       З яких поцупив Дух лукавий біс."
                Анатолій Матвійчук

Мерщій збирайся в Осінь зазирнути! -
Ковтнути враз охряних кольорів,
Допоки сад в загравах не згорів,
Всю сутність світу Божого збагнути!

Подумай обережно про Планиду,
Допоки жовтень не скида вбрання,
Втлумач собі вразливе визнання -
Не замовляє Осінь панахиду,

А грається із посвіжилим вітром,
Ганяє хмар розкішні табуни,
Не знаючи ні кари, ні вини, -
І Диригент ворожить за пюпітром,

Щоб розгостився та ущавив дощик
В мелодіях цвічиння у шибки,
Щоб змити бруд завзято, залюбки
На вулицях замарених та площах!

Як я його кохаю! Позаяк -
І сум мій змиє жовтня проливняк!